Все почалося з того, що моя маленька племінничка хизувалася прочитаними віршиками із “чарівної” книги, яка дивовижно змінюється, якщо її перевернути. “Так-так, книга справді незвичайна. Я таких більше ніде не бачила. А ілюстрації в ній які… Ну диво просто! З одного боку про Оленку-Тиранозавра розповідається, а з іншого боку Оленка Горобець про горобців-молодців пише. Так цікаво… Я навіть татуся попросила, щоб він годівнички виготовив, адже тоді і до нас будуть прилітати горобці-молодці, а я їм віршики буду читати із “чарівної” книжечки. Нікому її не віддам!” – разів п’ять дівчинка мені це розповідала, аж поки я її попросила і мене познайомити із “чудернацькою” книгою. Мені дійсно стало цікаво – з якого б це дива моя Вікуся так читанням захопилася, тому що до того, як у неї з’явилася та “містична” книга, її і букву виговорити було складно вмовити, аж тут – вона цілу книгу прочитала!..
“Щось тут надзвичайне…” – подумала я, от і попросила малу, аби вона показала мені свій “скарб”.
Ну, якщо чесно, то і я тоді неабияк здивувалася, бо таких книжок мені ще не доводилося бачити – з однієї сторони книга має назву “Тиранозавр Оленка” Олесі Мамчич, а з іншої сторони розгортки – “Горобці-Молодці” Олени Горобець. Ще більше неповторності збірці додають яскраві ілюстрації на кожній сторінці – розгортаєш видання і, ніби мультики дивишся! Тоді я й зрозуміла, звідки у моєї племінниці виникло таке захоплення птахами, а точніше – горобцями, вони ж іще ті бешкетники, але й мудреці-молодці з них непогані…
“Пощастило тобі з книжечкою!” – сказала я Вікусі, а сама зачиталася тими пригодами, поринувши у казкову пору свого дитинства, коли так набридали одноманітні історії про принцес і фей. Чогось тоді бракувало, мабуть горобців…
Що ж, “Горобці-молодці” Олени Горобець не залишили мене байдужою, та ще й таке захоплення племінниці…
Раніше я декілька разів помічала на місцевому телеканалі ведучу Олену Горобець, але не надавала значення, та після ознайомлення з її творчістю – зацікавилася як надзвичайно талановитою поеткою. А й справді, є в тих віршах щось тепле, незвичне, особливе – те, що змушує повернутися у дитинство дорослого, і побути маленьким бешкетником дитину…
***
Спостерігаючи за творчістю Олени Горобець протягом тривалого часу, я стала помічати у віршах пані Олени деяку, доволі рідкісну річ – судячи з того, що вона не тільки дитяча письменниця, а ще й громадська діячка, Олені вдається яскраво змінювати свій стиль – так званий авторський почерк. І якщо поезія для діток наповнена прихованими посмішками, енергією, дивами й легкістю врешті-решт, то вірші поетки, як громадської діячки сповнені переживанями за своєю державою, патріотизмом, пошуком справедливості, пізнанням історії свого народу і любов’ю до нього. Унікальність віршів Горобець у їх різноманітті й різнобічному звучанні. Дійсно, не кожному автору вдається сьогодні відчути себе дитям-бешкетником, а завтра – написати про боротьбу за право бути гідним патріотом своєї держави.
Отже, можна стверджувати, що ми маємо один зі справжніх літературних діамантів в образі дитячої поетки і борця за правду та свободу…
Аліна Шевченко,
слухачка секції «Літературна творчість» МАН
